Голова профкому студентів НДУ Сергій Іванюк: «Університетська родина бойовий дух не втрачає»

До волонтерського руху у Ніжині долучаються всі, хто може — від малого до великого. Кожен хоче внести свій скромний внесок у Перемогу. Не стоїть осторонь і дружна родина Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя: студенти і викладачі збирають кошти для ЗСУ, беруть участь у благодійних заходах і підтримують нужденних.

Про це та інше журналіст Nizhyn Post більш детально розпитала у голови профкому студентів НДУ Сергія Іванюка.

За кілька хвилин до розмови Сергій вибачився і попросив зачекати: до університету завітав доцент, археолог, викладач Іван Кедун, який нині боронить рідну країну у лавах ЗСУ.

– Ми підтримуємо тісний зв’язок з Іваном Станіславовичем. Коли він у Ніжині, завжди відвідує нас. Озвучує проблеми бойових побратимів. За можливості допомагаємо. Щиро пишаємося всіма нашими Героями, які поклали і готові покласти свої життя заради мирної і незалежної України.

Минає рік посля початку повномасштабного вторгнення російських загарбників, але, здається, що це сталося тільки вчора… Пригадайте, що відбувалося у ті дні.

– З 24 лютого університет працював у штатному режимі. Адміністрація знаходилася на місці. Оскільки Ніжин оточили вороги, багато студентів не могли виїхати з міста і залишилися в гуртожитках. Адміністрація університету дбала про їхню безпеку: під час тривог вони знаходилися у надійному укритті, їм надавали безкоштовні обіди.

Але керівництво вишу піклувалося не тільки про студентів. Під час тривог чимало містян приходили в укриття навіть з маленькими дітками. Деякі ночували. Тут вони дійсно почувалися у безпеці.

Університетське сховище було доглянутим ще до повномасштабного вторгнення завдяки адміністрації університету на чолі з ректором Олександром Григоровичем Самойленком. Нині в укритті знаходиться Пункт незламності, який забезпечений всім необхідним.

23 березня ми влаштували в укритті вечір, де студенти читали вірші, співали пісень. На захід завітали містяни. Це була така собі розрядка під час війни. Демонстрація бойового духу. Таким чином ми показали, наскільки ми непереможні та незламні.

Ніжинський університет тримає освітній фронт і досі. Впевнено і потужно. Наші студенти для нас — це головне. Вони — найкращі!

Як розпочали допомагати військовим?

– З перших тижнів повномасштабного вторгнення студенти і викладачі розпочали збирати гуманітарку: теплі речі, матраси, продукти харчування для військових. Через соцмережі, а інформаційна діяльність у нас на гідному рівні, звернулися до містян. І люди відгукнулися.

З 8 серпня студенти вийшли на змішане навчання, а вже з 19 вересня до нас приєдналися першокурсники.

І ми започаткували акцію «НДУ для ЗСУ». Потім була Посвята у першокурсники, «Паляниця Fest». Для «Паляниці» студенти самі виготовляли кондитерські вироби, які потім продавали на перервах в університеті. Під час даного заходу зібрали шість тисяч гривень.

Далі ми влаштували великий концерт «Творчість нескорених». Цей потужний захід був підготовлений силами студентів. На нього завітало чимало містян. Емоції просто зашкалювали. Під час концерту глядачі плакали і сміялися. Плануємо провести такий самий захід ще раз.

Потім відбувся благодійний концерт команд телевізійної «Ліги сміху», який також залишив в глядачів та учасників купу позитивних емоцій.

Факультет педагогики, психології, соціальної роботи і мистецтв організовував свої заходи. До спільної справи долучилися хор «Світоч», оркестр. Кафедри скидались. До університету заходили пересічні ніжинці й кидали гроші у скриньку.

Вирішили ці заходи підкрипити першим відкритим кубком Ніжинського університету з волейболу, коли до нас приїхав Чернігівський «Буревісник» — учасник суперліги України минулого року, чемпіони області та міста Ніжина.

Після деокупації Херсона разом з громадською організацією «Час для нас» (Галина Бондаренко) провели акцію, де збирали кошти на пальне, теплі речі, продукти харчування.

Пізніше пані Галина організувала акцію для Ніжинського центру соціальної реабілітації дітей, куди ми завітали з подарунками.

Тобто університет з початку повномасштабної війни зайняв таку позицію: постійно ПІДТРИМУЄМО і ДОПОМАГАЄМО нашим захисникам і тим, хто цього потребує.

Скільки зібрано коштів за цей період?

– Загалом близько 80 тисяч гривень. Наразі готуємо звіт, куди саме вони будуть скеровані.

– Сергію, під час нашої розмови Ви постійно повторюєте вислів: «Наша дружна університетська родина…» Тобто будь-які справи робите гуртом?

– Дійсно, нині у нас згуртувалася потужна команда патріотів (хоча університет завжди славився співпрацею), яка об’єднала адміністрацію, відділ виховної роботи, соціокультурної діяльності та промоції, профком студентів, студентську раду.

Ще є творче об’єднання «На стилі». Це крута команда студентів. Креативна молодь. За їхньої участі ми нещодавно провели вечір пам’яті Кузьми Скрябіна, під час якого також збирали кошти на потреби ЗСУ.

Нашу розмову перервала викладач, котра звернулася до Сергія Іванюка як до голови профкому: родина однієї зі студенток внаслідок пожежі втратила житло і тепер потребує матеріальної допомоги.

– Як давно працюєте головою профкому студентів?

– Загалом в університетських стінах я вже 11 років: спочатку п’ять років був студентом і вже шість років працюю у відділі виховної работи. З них п’ять років очолюю профком.

Чи не здається Вам, що поняття «профкому» вже трохи застаріле?

– І справді: у переважної більшості людей це поняття асоціюється з чимось застарілим, пов’язаним ще з радянським періодом. А голову профкому всі уявляють як людину поважного віку. Але я — іншої думки. Тут багато залежить від того, хто очолює профком або профспілку і хто їх представляє. Взяти приміром Францію чи Англію, де профспілки відіграють значну роль у суспільстві, відстоюючи права трудового люду.

Щодо нашого профкому, команда у нас молода. Та і я, дякувати Богу, при здоров’ї, маю сили і бажання рухатися вперед.

З якими питаннями йдуть до голови профкому?

– З найрізноманітнішими! Хтось висуває пропозиції щодо чергового заходу, комусь потрібна матеріальна допомога, а треті заходять просто за порадою. Мої двері відчинені для всіх. Наші студенти повинні знати, що вони ПОТРІБНІ і ЗАХИЩЕНІ.

– Сергію, щиро дякую Вам за розмову. Успіхів вашій дружній університетській родині! Разом до Перемоги!

Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук

Фото надано С. Іванюком

Источник

Новости Чернигова