Сьогодні рубрика #Гордість_Ніжинської_громади познайомить вас із непересічною особистістю з неймовірно чистим та добрим серцем, яка поставила собі життєвим орієнтиром служіння громаді та людяність.
Про чесноти таких людей, як Інна Варивода, складають оповідки та захоплюються вмінням серед життєвих негараздів та тривог зберігати щире, любляче серце.
Інна Миколаївна Варивода працює в Управлінні соціального захисту близько 30 років. Наразі займає посаду головної спеціалістки по нагляду за правильністю призначення та виплати пенсій відділу організаційно-кадрової та правової роботи, обліковує внутрішньо переміщених осіб, але про все по черзі…
–Інно Миколаївно, як ви опинилися в Управлінні соціального захисту, що вплинуло на вибір місця роботи?
— Я з дитинства мріяла про медицину або юриспруденцію. Після закінчення Чернігівського юридичного технікуму у 1993 році прийшла до Ніжинського управління соціального захисту населення і жодного разу не пожалкувала про свій вибір.
-Чи подобається Вам Ваша робота?
-Так, дуже подобається. Це моя душа, тут я відчуваю, що несу користь людям і виконую важливу місію!
-Які цікаві випадки були у Вас?
-Кожен запит з яким зверталися до мене люди – це окремий, унікальний випадок. Для мене найкраще, коли людина виходить від мене з усмішкою та задоволенням!
Але особливо щемно на душі від однієї події… Ще в перші роки російської агресії, анексії Криму, війни у східних регіонах України до мене як фахівця звернувся чоловік з Донецька за допомогою. Варто зазначити, що з 2015 року я займалася обліком внутрішньо переміщених осіб. Виконуючи сумлінно свою роботу, я не чекала на такий вияв вдячності з його боку…
Підтримуючи постійний зв’язок з отримувачами послуг нашого управління, нещодавно я отримала від цього чоловіка повідомленням, що зворушило мене до сліз. Коли Ніжин був в оточенні окупантів, і місто постійно піддавалося обстрілам, він запропонував свою допомогу…На телефон прийшло повідомлення: «Забирайте свою сім’ю та приїжджайте до мене».
У ті надважкі фізично та психологічно часи він запрошував до міста, де він сам отримав прихисток… Розповідаючи про це, ледь стримую сльози. В такі моменти розумієш, що живеш недаремно і все повертається сторицею!
-Що надихає Вас у Вашій професії?
-Люди, їхні світлі, щирі усмішки та слова вдячності – це найкращий результат моєї роботи! Адже зараз ми маємо не лише ставити на облік внутрішньо переміщених осіб, ми повинні бути психологами. Люди приходять емоційно виснажені, треба їх заспокоїти, розрадити, розповісти алгоритм дій. Показати, що надія є, і не все втрачено. Інколи доводиться виїжджати до помешкань внутрішньо переміщених осіб, саме так сталося з 96-річною мешканкою Запорізької області, яка знайшла прихисток у нашому місті. Жінка потребувала більшої допомоги аніж входить до моїх посадових обов’язків, але людяність ніхто не відміняв!
-Яке у Вас хобі?
-Моя земля, квіти, що виростила власноруч та спорт! Кожного дня я добираюся до центру міста пішки або на велосипеді, не дивлячись на пору року. Спортзал допомагає скинути напругу, що накопичується протягом дня!
Город і спорт рятують від емоційного виснаження та вигорання! Робота на землі наче забирає всю втому. Така сама ситуація і з спортзалом. На залізі я зганяю весь негатив!
-Як родина ставиться до Вашої роботи?
-По різному. Колись з чоловіком, царство йому небесне, й сперечалися, бо завжди брала роботу додому, працювала інспектором по призначенню пенсій, а тоді все робилося вручну. Зараз, буває, діти допомагають…
В період світломаскування доводилося разом з сином заповнювати бланки документів у ванній кімнаті, щоб не порушувати заборону та виконати свою роботу! (Сміється) Ось такий сімейний підряд!
Поміж роботою також вивчаємо дома всі законодавчі акти, в робочий час не вистачає часу на це.
-Що Ви можете побажати фахівцям, що працюють з людьми?
-Людяності. Доброти, Чесності. Порядності!
Ніжинська міська рада