Історія ніжинця Дмитра Жукова, якому снайпер поцілив у голову під Бахмутом

Вчиться заново сидіти, ходити та говорити. У лютому на Бахмутському напрямку військовослужбовець Дмитро Жуков отримав поранення в голову. Працював ворожий снайпер, двоє побратимів Дмитра загинули від куль. Сам Дмитро вижив. Вийшов із коми й нині проходить реабілітацію в одній з чернігівських лікарень, а 12 травня Дмитра Жукова нагородили орденом «Золотий Хрест».

Бахмут

Дмитро — боєць роти охорони однієї з військових частин ЗСУ. Три місяці тому, на Бахмутському напрямку, ворожий снайпер поцілив йому прямо в голову, двоє його побратимів загинули на місці.

«Хоч і на ньому був шолом, але куля пробила череп. Зараз у нього немає шматка черепа, у нас ще попереду буде пластика. Оскільки був дуже шквальний вогонь, побратими не змогли його одразу витягнути: залишили в посадці й повернулися за ним вже коли стемніло, з розвідниками. Знайшли його і витягли з поля бою», — розповіла дружина військового.

В перший пункт, де Дмитру надали медичну допомогу, він потрапив через 10 годин після поранення.

«Його витягнув хлопчина: дуже маленький, худенький, але він сам отримав контузію і в адреналіні витяг. Це зараз мій чоловік важить 140 кілограмів, а коли його поранили, — було 160 кілограмів, і витягнути його було дуже важко».

Операція

Прооперували Дмитра у Дніпрі, через півтори доби після поранення.

«О 22:30 він був в Калинівці, після цього – в Красноармійську, потім він потрапив – в Мечнікова. Тобто, на операційний стіл він потрапив через півтори доби. Кожна хвилина могла стати останньою (Дмитро плаче, – ред.), — розповіла дружина Лариса.

Після цього Дмитра евакуювали у Київ до лікарні «Феофанія».

Спочатку лежав у реанімації нейрохірургії без свідомості, в комі. Через 10 днів він вийшов із коми.

Реабілітація

Після трьох місяців у Києві, Лариса з Дмитром опинилися в Чернігові, у відділенні реабілітації.

«Найголовніше при таких травмах – це не втратити час на реабілітацію. Чим раніше починається реабілітація, тим краще на виході результат маємо», – розповіла дружина.

За словами лікаря фізичної та реабілітаційної медицини Олександра Лантуха, Дмитро з незначною допомогою, може вже сідати самостійно, та з допомогою — вертикалізується, встає.

«Це наш пацієнт. Він у нас не так давно, з четвертого травня, в нього дуже важка травма була – мінно-вибухова контузія з осколковим пораненням головного мозку, з забоями головного мозку. В нього наразі спостерігається правобічний гемі-синдром, тобто відсутні рухи в правих кінцівках і порушена мова. Він боєць, наш захисник. Він старається, в нього є мотивація і бажання відновитися», – розповів лікар фізичної та реабілітаційної медицини Олександр Лантух.

Поруч з Дмитром постійно його дружина. Вона посміхається і час від часу віддає чоловіку наказ «люстра».

«Так, люстра! От і все. Ми сюди привезли команду «люстра». Разом ми вже понад 20 років разом. Познайомились банально – на роботі. Служив він з 2014 року в АТО, має нагороди, (Дмитро плаче, – ред.) учасник бойових дій. В лютому прийшли на нашу землю вороги, звісно, він, маючи бойовий досвід, знову був призваний до Лав Збройних Сил України», – сказала Лариса.

З її слів, чоловік почав змінюватися в той момент, коли його вертикалізували, і він зрозумів, що він може ходити.

«Коли він лежав, це було дуже важко. Зараз краще, і коли ми сюди приїхали, стан став ще кращим. Коли в палаті він лежав весь день і дивився в стелю, чекав, що хтось прийде з ним позаймається, то тут йому ніколи лежати й засмучуватися».

Зараз у Дмитра чіткий розпорядок дня: заняття з масажистами, фізіотерапевтами, психологом та логопедом проходять щодня.

«Нам потрібно його укріпити. Позбавити Дмитра від напівпідвішеної салівації, вирівняти контур і м'язи куточків губ. Тому що, якщо він посміхається, то у нього рот не дуже рівний, треба його поставити на місце», – сказала логопед-афазіолог Наталія Акимова.

«Перший раз, як ми його побачили, ми не повірили, що він може ходити, оскільки він не міг навіть перевернутися і сісти у візок, зараз – він може це робити. Проте не кожен день це однаково, іноді краще, вчора, наприклад, було трішки краще», – розповіла фізіотерапевтка Ольга Охріменко.

«Набратися терпіння»

Час від часу Дмитро плаче, це відбувається через ураження головного мозку, пояснює Лариса.

«Так його зараз реакції виходять. Люди можуть сміятися, люди можуть плакати. Це не значить, що він засумував і ридає, це просто так виходить хвороба. З часом воно все зміниться».

Він і розуміє і розмовляє, але лінується. Коли зранку мене знайомі питають: «Як ви?», я кажу: «Ну як, лаялись, я кричала, а він мовчав».

Наступний місяць вони пробудуть у лікарні. На Дмитра чекає довга реабілітація та відновлення, однак, за словами лікаря, військові у яких є постійна підтримка — відновлюються у рази швидше.

«До цього просто потрібно звикнути. – Так, зая?» (сміється, – ред.).

Детальніше про реабілітацію військового дивіться у сюжеті:

   

 

 

Джерело: Суспільне Чернігів

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn

Источник

Новости Чернигова