24 травня 2023 р. 142 0
Від самого ранку у творчій родині Василенків кипить робота. Дід з онуком відтворюють народні ремесла, господиня порається біля вогнища, а невісточка проводить екскурсії «Музеєм українського побуду». Все саме так, як років зо двадцять тому мріяв голова сімейства Микола Василенко.
Саме Миколі Василенку належить ідея започаткувати у рідному селі Велика Круча сімейну справу — приватний художній салон та музей. Ідею підгледів у Німеччині.
Спершу була ідея пов’язати сімейний бізнес з гастро- та зеленим туризмом. Аби годувати гостей суто національними стравами просто з печі. Бо ж дружина пана Миколи знаний в регіоні повар-кондитер.
Зваживши всі «за» і «проти», замість нашої традиційної кухні творча родина Василенків зайнявся українськими сувенірами. Зібрала багату колекцію творів народних майстрів не лише Полтавщини, а й усієї України.
А слідом за крамницею сувенірів народилася ідея створити музей українського побуту. Тут усе зроблено працьовитими руками родини Василенків. Від української хати до воза та вулика.
Знайти очерет то лише пів справи, відшукати майстра старожила, який би володів давньою технікою перекриття даху — ось що виявилося найважчим. Ось так, завдяки старожилам, освоїли і давню техніку перекриття, якою сьогодні володіють одиниці, каже пан Микола.
І в хаті і на українському подвір’ї знаходяться речі народного вжитку наших пращурів.
Сьогодні в крамниці сувенірів представлено великокручанську кераміку, яку виготовляють місцеві художники-аматори Олександр Суворов та Сергій Сьомін. Тут можна придбати і різні предмети народного побуту та художні вироби. Зокрема, посуд із розписом місцевого майстра Івана Вовчанського.
Екскурсії то справа невісточки – Світлани Василенко. Її улюблена категорія — сучасні юні українці, які все сприймають із неймовірним захватом.
А ще в садибі часто проходять весільні церемонії в українському стилі. Бо всі декорації тут формують суцільну колоритну фотозону, про яку не варто турбуватися.
Чудовим доповненням до екскурсій є гра на народних музичних інструментах, до якої господар садиби залучає і туристів.
А віддушиною для Миколи Василенка є чоловічий гурт «Приудайські козаки», засновником якого є він сам.
Господиня садиби шкодує лишень про одне, що геть не має часу насолодитися цією створеною власноруч красою. Та рух — то життя, тому насолоджується емоціями туристів.
А тим часом хазяйновитий господар садиби знайшов спосіб як на лаві посидіть. А оскільки просто посидіть в селі ніколи не виходить, то під калиною грає на гармоні для туристів, аби не потрапити в немилість дружини. Бо ніби ж при ділі.