15 березня 1927 року започатковали підприємство відоме багатьом прилучанам як Панчішна фабрика імені 8 Березня.
На початку існування все підприємство обслуговували 35 робітників, котрі отримували від постачальників вже пофарбовану пряжу і випускали за зміну 500 пар виробів.
Наступного року фабрика одержала колишнє приміщення майстерні Гофмана (вулиця Костянтинівська), а на вулиці Вокзальній побудували фарбувальний цех.
Нарешті 1931 року підприємство здобуло приміщення на центральній вулиці, де й працювало до останнього дня. Головний корпус зайняв в’язальний цех, на цій же території звели і фарбувальний.
Нова територія дала змогу збільшити випуск продукції до 20 тисяч пар на добу.
Підприємство розросталося: збудували власну електростанцію. Також надійшли нові панчішні автомати.
Розвиток фабрики зупинила 1941 року евакуація до Оренбурзької області, де у місті Бузулук Прилуцька панчішна фабрика була об’єднана з Прилуцькою рукавичною в один комплекс, котрий працював на потреби фронту. Вони випускали за день 15 тисяч пар солдатських онуч і шкарпеток.
З 1943-44 року прилуцька фабрика імені 8 Березня відновила свою роботу на колишній території міста.
Вже у 1977 році на балансі фабрики були власний медпункт, їдальня, дитячий комбінат (на 250 душ малечі), піонертабір, бібліотека, клуб на 250 місць; для бажаючих працювали художні гуртки та спортивні секції.
За 50 років існування підприємство випустило 500 мільйонів виробів. Вони вперше в Україні розпочали виговлення барвистих жіночих панчіх, бавовняних колготок, утеплених чоловічих шкарпеток та іншого для дітей.
Прийшли 1990-ті роки, змінилися власники: з 1994 року фабрика стала відкритим акціонерним товариством.
Джерело — Товариство «Краєзнавець» ім. Василя Івановича Маслова м. Прилуки
