Ніжинські бібліотекарі Валентина Малюга і Мирослава Олійник самі не нудьгують та іншим не дають

У світі існує безліч професій. Серед інших вирізняються, так би мовити,”інтелігентні”. До них можна віднести науковців, музейників, бібліотекарів. Їх рідко побачиш на телеекранах, вони не здійснюють щоденних подвигів. Просто тихо виконують свою справу. Самовіддано і чесно. Бо по-іншому не вміють.

Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек журналіст Nizhyn Post завітала до філіалу №1 Ніжинської централізованої бібліотечної системи, який розташований на вул. Космонавтів.

«Філіал» – це сказано гучно. Бібліотека цілого мікрорайону вмістилася в одній, не дуже великій, кімнаті двоповерхової будівлі, по сусідству з іншими організаціями.

Працюють тут дві привітні жіночки – завідувачка філіалом Валентина Малюга і бібліотекар Мирослава Олійник.

Валентина Олександрівна в улюбленій професії вже понад 40 років. Як переступила поріг бібліотеки у 19 років, після закінчення Ніжинського училища культури і мистецтв, так і досі тут і працює. Чотири дестиріччя на одному і тому ж місці, уявляєте?!

Мирослава у бібліотечній справі лише рік.

Якщо до Валентини Олександрівни питань не виникає – люди середнього покоління мають давно усталені принципи і рідко зраджують обраним професіям, то до Мирослави питання є. Молода жінка, випереджуючи журналіста, сама завела розмову на цю тему.

«Знайомі часто запитують мене, де я зараз працюю. І коли чують, що у бібліотеці, щиро дивуються: “Хіба бібліотеки ще існують?». Відповідаю, що не тільки існують, а й намагаються приносити суспільству якомога більше користі: читаючи книги, люди поринають в інший світ, отримують своєрідну психологічну підтримку, відволікаються від негативу під час повномасштабної війни», – зазначає Мирослава.

Чи багато людей нині відвідують бібліотечний філіал №1? Можливо, не настільки багато, як і у минулі роки, коли ще не було комп’ютерів та Інтернету, але ж… відвідують! І не просто, щоб взяти книжку. Нині люди шукають розради.

Переважна більшість читачів – постійні. Наприклад, старше покоління «не дружить» з комп’ютерами, надає перевагу «живій» книзі. Пенсіонери полюбляють «легкі» детективи, любовні романи, дехто – історичну та краєзнавчу літературу, у журналах і газетах вичитують поради щодо робіт на присадибних ділянках.

Серед читачів середнього покоління – працівники ніжинської військової частини, авіазагону. Молодь заглядає до бібліотеки в основному за навчальною літературою.

Але, так би мовити, не книгами єдиними! Незважаючи на різницю у віці, Валентина Олександрівна і Мирослава склали цікавий творчий тандем – самі не нудьгують та іншим не дають. Так, до початку повномасштабного вторгнення бібліотекарі влаштовували різноманітні заходи в освітніх закладах, організовували посиденьки членів клубу за інтересами, проводили і проводять літературні виставки…

Щоб підняти настрій відвідувачам, творча команда філіалу №1 виготовляє поробки: Валентина Олександрівна дістає матеріал, Мирослава – вирізає, вишиває, склеює.

Милують око веселі огірочки, букет червоних маків, павутиння з павучком. Поробки настільки оригінальні, що журналісту захотілося запитати у Мирослави, хто вона за фахом і звідки таке бажання творити.

Закінчила Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв за спеціалізацією «Декоративно-прикладне мистецтво». Вищу освіту отримала в Національній Академії мистецтв України, за фахом викладач образотворчого мистецтва. Бажання творити у Мирослави від бабусі: Софія Демиденко – відома у Ніжині поетеса, пише картини. Кілька з них прикрашають одну зі стін бібліотеки.

“Я дуже пишаюся своєю бабусею!» – зазначає бібліотекар.

Як зауважує Валентина Олександрівна, працювати з молодою колегою – одне задоволення. Вона кмітлива, завжди придумує щось цікавеньке. Приміром, нещодавно запропонувала викласти з книжок гарну пані в капелюшку та яскравих окулярах. Відвідувачам припала до душі ця книжкова мадам.

«Приємно відчувати, що наша робота приносить людям не тільки користь, а й естетичне задоволення. Відвідувачі полишають бібліотеку у гарному настрої. Це дуже важливо у складний воєнний час» , – підкреслює В. Малюга.

Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора і з архіву філіалу №1 Ніжинської ЦБС

Источник