Що тут можна сказати? По перше, не всі жителі міста – любителі активного відпочинку на природі, тому їм байдуже що там для когось робиться, якщо їм особисто від цього ніякої користі. Інші мають можливість виїхати власним авто на природу, тому дендропарк їм не цікавий. Але ж є й інші люди, для яких прогулянка з дитиною у дендропарку стає справжнім святом. Ви ж не пропонуєте просто закрити очі на тих людей, чиї інтереси не співпадають з вашими?
По друге, великих бюджетних затрат для виготовлення альтанок та лавочок не вимагалось. Вони виготовлені з деревини аварійних дерев, які випилювались у місті. До того ж робітники отри мали за свою роботу зарплату від роботодавця. Це дуже погано, так?
По третє, війна триває вже більше року. Хтось з критиканів може сказати коли вона скінчиться? То що, нам усім не жити увесь цей невизначений час? Не ходити гуляти на вулицю, в парк, заборонити дітям посміхатись і гратись? Не спілкуватись з друзями і знайомими, не милуватись довколишньою природою? Війна – це наше спільне горе, спільна біда. І кожен переживає її по своєму. Когось все довкола дратує й викликає бурю негативних емоцій, а хтось знаходить відраду й відволікається від невеселих думок на кілька годин, шукаючи довкола позивні моменти? Можливо, для когось виплеск у соцмережах негативу – це своєрідний захист від проблем, але чи вірний він насправді? Критика – це те, що слід сприймати і поважати. Але коли вона конструктивна.
