Обстріляне мистецтво: як війна вплинула на культурний розвиток Чернігівщини

Війна змінила життя всіх українців. Хтось пішов захищати Україну, хтось волонтерить, хтось змушений був покинути свої домівки і шукати прихистку за кордоном. Війна забирає життя, забирає дитинство в дітей, забирає звичайне життя. Через війну страждають всі сфери людського життя, культура – не стала винятком. Війна, постійні обстріли, повітряні тривоги, руйнування унеможливлюють розвиток культурних процесів, а в деяких громадах і взагалі розвиток культури повністю призупинений.

У цьому матеріалі ми розкажемо про існування культурного життя в трьох громадах Чернігівської області: Семенівській, Менській та Іванівській.

Семенівська ТГ розташована в прикордонному Новгород-Сіверському районі. Села, що входять до складу громади, безпосередньо межують з російським кордоном. Щодня рф б’є з артилерії по мирним жителям цих сіл, по їх домівках. Повітряні тривоги не встигають спрацьовувати, ракетні удари нищать інфраструктуру громади. Та найстрашніше – гинуть люди. Тут складно говорити не тільки про культурне життя громади, а про життя в громаді взагалі.

Фото – знищений російським авіаударом будинок культури у Семенівці

Наталія Глумова, директор КП «Семенівський міський палац культури»

«Культурного життя в нас в громаді зараз більш нема. Ми знаходимось за кілька кілометрів від кордону. Інколи навіть тривога не спрацьовує, як до нас прилітає. Кожного дня постійні обстріли. Наш будинок культури зруйнований, повибивало вікна. Наразі ліквідовуємо наслідки ракетного обстрілу, прибираємо.

Попри війну ми не залишились без роботи, нікого не звільнили з працівників культури, було лише призупинено договори з працівниками, які були на пенсії, всі інші переведені на простій. Не працюють ні школи, ні садочки. Взагалі нічого. Зараз про якийсь розвиток або ж хоча б існування культурного життя в громаді і мова не може йти. Хотілось би, але війна, і ворог поряд».

Нагадаємо, російські війська 22 березня 2024 року атакували керованими авіабомбами центр міста Семенівка та знищили будинок культури.

Іванівська громада перебувала під окупацією російської армії 25 днів. У громаді під час активних бойових дій повністю зруйновано більше 1300 домогосподарств.

Російські окупанти розстрілювали цивільних, катували, тримали людей у підвалах.

У селі Ягідне Іванівської ТГ рф створили справжній концтабір, де перебувало близько 400 жителів села, 11 з них не вийшли звідти живими.

7 березня 2022 року був знищений Іванівський будинок культури. Та попри це культура в громаді продовжує існувати та відновлюватись.

Фото – Іванівський будинок культури після деокупації

Наталія Похилько, директор КП «Іванівський центральний будинок культури»

«У громаді працюють всі будинки культури. Не зважаючи, на те, що наш Іванівський будинок культури зруйновано, нам виділили інше приміщення, де можуть займатись колективи дитячі та дорослі. У нас в Іванівці є колектив «Полісся». Він був створений ще в 1957 році, заснований він був музикантом і хоровим диригентом Василем Полевиком. В 1970-х роках колектив отримав звання народного, і от цього року ми знову захистились на це звання. Окрім цього, є музичні, театральні, хорові, хореографічні колективи. Ми робимо все можливе, аби залучати жителів громади до культурного життя. Деякі люди виїхали, деякі, через низку обставин не приходять.

Як тільки окупати вийшли з території Чернігівщини, я прийшла до нашої голови громади Олени Швидкої з проханням відновити культурне життя в громаді. На щастя, наша музична апаратура була вивезена з будинку культури, і тому вона вціліла. В квітні почали вже запрошувала наші колективи до участі в культурному житті. Спочатку організовували все в школі, проте на День матері ми вже дали концерт в зруйнованому будинку культури. Волонтери, коли розбирали завали там, поставили сцену.

Працівники будинку культури були певний час на простої, потім гроші в громаді з’явились і всі працівники культури змогли вийти на роботу».

Зокрема культурні заходи, які проводяться в громаді, покликані на допомогу ЗСУ.

Наталія Похилько, директор КП «Іванівський центральний будинок культури»

«Після Дня матері ми плануємо з дитячими колективами з благодійним конуертом поїхати громадою. Плануємо розпочати тур 19 травня, який триватиме до березня. Хочемо зібрати гроші для наших захисників. Люди хочуть відвідувати заходи, відволікатись. Колективи мають розвиватись».

Фото – Іванівка. Перший після деокупації концерт в зруйнованому росіянами будинку культури

Менська громада, одна з тих, яка під час повномасштабного вторгнення залишилась відрізаною від решти України. Мости були зруйновані, російські окупанти пройшли повз громади. Зараз Менська громада стала прихистком для багатьох переселенців з прикордоння області. Культурне життя тут теж триває, але вже має зовсім інший сенс та реалізацію.

Світлана Шелудько, директор відділу культури Менської міської ради

«Культура зараз перейшла в інший напрямок. Це більше культура, яка займається творчо-гуманітарним та гуманітарним напрямком. Це допомога військовим, допомога переселенцям. Всі залишились на своїх робочих місцях. Культура зараз – це так званий культурний фронт. Ми плетемо сітки, робимо збори для наших захисників. Ми не можемо наражати людей на небезпеку, організовуємо лише благодійні заходи: концерти, ярмарки».

Світлана Деденова, методист КП «Менський будинок культури»

«Ми не припиняли майже працювати, як тільки окупанти вийшли з території області. Зараз через безпекову ситуацію культурне життя в громаді дещо видозмінилось. Проводимо лише благодійні заходи на підтримку ЗСУ. Більшість роботи перейшла в онлайн-формат, організовуємо конкурси для сіл громади і самі беремо участь. 73 конкурси було в нас за 2023 рік, наші колективи брали участь. Були переможцями, 7 гран-прі. Ми проводимо майстер-класи і по танцям, і по виготовленню свічок, у Стольному – майстер-клас виготовлення різних предметів з глини.

Ми підготували велику виставу «Мавка», але показати її, на жаль, через безпекову ситуацію, не змогли. Ми зняли її на відео і показуємо невеликим групам. Дуже багато учасників було залучено: дитячих колективів, хор «Мена», працівники культури. Робили її на основі мультфільму «Мавка». Війна навіяла нам таку ідею. Хотіли показати цю виставу і зібрати кошти нашим захисникам. Сподіваємось, колись покажемо.»

Зараз працівники культури Менської громади, як і більшість громад області, долучаються до волонтерства. У будинках культури громади створені волонтерські хаби, куди залучаються всі жителі громади.

Світлана Деденова, методист КП «Менський будинок культури»

«Плетемо маскувальні сітки. Зараз запит у нас на 20 сіток для захисників. Всі долучаються до волонтерства. За час війни в нас проведено 8 великий акцій для допомоги ЗСУ. Ми робили 1000 вареників військовим, передавали, в минулому році пекли 500 пасок. На свято Миколая в нас проходила акція «Стань Миколаєм для військових». Всі кошти, які вдається залучити під час благодійних заходів передаємо військовим, на частину купуємо тканини та основи для маскувальних сіток. Також був запит від військових на пошив білизни. Всі, хто мав швейні машинки долучились до пошиття. Нам вдалось відшити 3000 одиниць білизни. У нас є група, туди входять наші працівники, люди з громад. Там пишемо, що потрібно, і люди з усієї громади звозять нам і потім уже передаємо нашим захисникам. До Паски в нас стартує акція «Збери кошик військовому».

Культура під час війни набула іншого сенсу. Вона стала справжнім волонтерським осередком. Завдяки благодійним концертам і акціям закриваються збори для українських захисників. Українська культура наразі стала своєрідною духовною зброєю та водночас арттерапією. Культура в Україні розвивається. Тепер лунають українські пісні, про українських виконавців та артистів знають далеко за кордоном, українську музику впізнають.

Чернігів став містом-фортецею на шляху ворога до Києва. Унаслідок бойових дій місто зазнало значних руйнацій. Проте Чернігів вистояв і не потрапив в окупацію. Ще досі видні рани зроблені місту в 2022 році. Ворог продовжує обстрілювати Чернігів ракетами, вбиваючи мирних жителів.

Та попри це культура в місті відновлюється. Звичайно, це вже не ті масові заходи на Красній площі. Затихла і Зелена сцена. Тепер це місце перетворилось в Алею Героїв.

Одразу після деокупації області в Чернігові було створено організацію митців на волонтерських засадах під назвою «Єдиний мистецький простір». До цього об’єднання входять, як і професіонали, так і аматори, які залишились в Україні. «Єдиний мистецький простір» об’єднує 30 людей, які постійно задіяні в роботі, проте багато хто окрім них долучається для створення мистецького продукту.

Оксана Тунік-Фріз, «Єдиний мистецький простір», Чернігів

«Наші проєкти ми створюємо, як на базі наших колективів, наприклад, хор Бортянського, «Сіверські клейноди», квартет симфонічного оркестру, колектив нашого Драматичного театру, так і з окремими митцями. Зараз у нас в роботі великий проєкт – це вистава музична трагікомедія. Також ми працюємо над відео роботою на авторську пісню солістки Філармонійного центру Марини Маккей «Балада про Героя», яка присвячена всім українським матерям сини, яких загинули на війні».

Наприкінці 2023 року «Єдиний мистецький простір» представив календар «Рік.ЮА» на 2024 рік.

Оксана Тунік-Фріз, «Єдиний мистецький простір», Чернігів

«На початку 2023 року наша фотографиня Ірина Бринза вийшла з пропозицією створити такий календар, в який увійдуть люди, які відзначились під час звільнення Чернігівщини на волонтерській ниві, на своїх робочих місцях. Ми її всі підтримали. І почали працювати».

Гроші від продажу цього календаря пішли на допомогу ЗСУ. Наразі триває робота над календарем на 2025 рік.

В травні відбудеться презентація проєкту «Бентежно-геніальне безумство».

Оксана Тунік-Фріз, «Єдиний мистецький простір», Чернігів

«Це велика музична вистава – трагікомедія. Вона присвячена ментальному здоров’ям і особливим людям. Серед акторів бере участь захисник Чернігова, який під час бойових дій втратив ногу – це Юрій Вєткін. Також бере участь в цій виставі відома артистка, яка в 2014 році покинула Донецьк – прима Донецького театру Валентина Горкуша. Ця вистава є повністю авторською».

«Єдиний мистецький простір» співпрацює з відомою співачкою та музиканткою ONYKA, музичним режисером Євгеном Філатовим, гуртом «KOZAK SYSTEM».

Всі учасники «Єдиного волонтерського центру» є волонтерами. Вони допомагають ЗСУ, переселенцям, прикордонним громадам.

Оксана Тунік-Фріз, «Єдиний мистецький простір», Чернігів

«Ми об’єднуємо і волонтерство, і культуру – це основа нашої стійкості, бо завдяки цьому ми тримаємось в ресурсі та тримаємо свою дистанцію. Ми вважаємо, що саме культура допоможе нашому місту розвиватись після Перемоги. Тому що наша культурна спадщина, наша природа, наша історія – вона дає нам великий потенціал, як і для фестивальних проектів, так і широкого розвитку, бо Чернігівщина має дуже потужний потенціал».

У Чернігові продовжують працювати мистецькі заклади.

Чернігівський обласний академічний театр ім. Т.Г. Шевченка зміг відновити вистави на великій глядацькій сцені після страшного для всього міста Спасу. 19 серпня 2023 року російські окупанти обстріляли драмтеатр у Чернігові, забравши сім життів і поранивши більше як 200 людей. Тоді найбільше постраждав дах театру, також пошкоджені глядацька зала, фойє, вибиті 90% вікон. В цей день у Драмтеатрі відбувалась виставка дронів.

Проте вже в вересні відбулась перша вистава на малій сцені Драмтеатру.

Сергій Мойсієнко, директор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г Шевченка.

«Відкрили дві малі сцени – це «Сцена на сцені» та «Біла сцена». В такий спосіб ми задіяли трупу, ми дали людям роботу, ми поставили кілька вистав, і театр працював у таких умовах. Але серце нашого театру – це головна глядацька зала. За це приміщення кілька місяців тривала серйозна боротьба і ми вже не сподівались, що наш театр відновиться».

Проте в лютому вже на великій сцені вперше після 19 серпня зіграли виставу. Наразі у драматичному театрі продовжується театральне життя та відбуваються цікаві прем’єри за участі відомих українських акторів. Нещодавно в театрі пройшов чесько-український театральний «Фестиваль взаємності». Театр по-троху відновлюється.

Окрім цього і в музеях міста продовжують реалізовуватись безліч цікавих проєктів. Проте вони також несуть дещо інший сенс та здебільшого реалізовуються в укритті.

Юрій Ткач, директор Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Ґалаґана

«Досі ми не показуємо оригінали своїх фондових колекцій, але ми трішечки переформатувалися, ми багато приділяємо уваги зараз сучасним художникам, робимо багато виставок сучасних митців, як з України, так із-за кордону. Ми показуємо копійні роботи, які є в нашому музеї. Також ми приділяємо багато уваги тому, аби наш музей став певним хабом для багатьох митців та соціальних проектів. Ми надаємо в аренду наш підвал, який є безпечнішим за наші зали.

Зараз мистецтво – це зброя, яка заволодіває душами та пропагує певні ідеї. Ми протидіємо викривленню нашої культури. Це арт-терапія та реабілітація».

Наразі у стінах музею відбувається багато виставок, значну увагу приділяють юним митцям.

Культура під час війни набула іншого сенсу. Вона стала справжнім волонтерським осередком. Завдяки благодійним концертам і акціям закриваються збори для українських захисників. Українська культура наразі стала своєрідною духовною зброєю та водночас арттерапією. Культура в Україні розвивається. Тепер лунають українські пісні, про українських виконавців та артистів знають далеко за кордоном, українську музику впізнають.

Проте не всім культурним закладам вдалось відновити свою роботу, аби не наражати себе та відвідувачів на небезпеку. Іншою причиною є те, що росія намагається знищити культурні осередки. Проте їй це не вдасться.

«Культура має розвиватись навіть в такі важкі часи. Бо без культури нема нації, і там, де можливо її треба розвивати», — Наталія Похилько, директор КП «Іванівський центральний будинок культури».

Оксана Замятіна

Tags

Источник

Новости Чернигова