«Перший робочий день запам’ятався назавжди»: розмова з ніжинською медсестрою

Всесвітній день медичних сестер в календарі професійних свят на 2024 рік — 12 травня. Хоча фактично святу вже більше ста років, офіційно воно було засновано тільки в 1971 році.

День медичної сестри відзначається з моменту об’єднання сестер милосердя з 141 країни в професійну громадську організацію — міжнародну раду медичних сестер. До цієї дати MYNIZHYN поспілкувався зі старшою медсестрою поліклінічного відділення Ніжинської міської лікарні Надією Карпенко.

— Скільки ви вже працюєте медсестрою?

—- У 1989 році  я вступила до Ніжинського медичного училища на медсестринський факультет. І з цього почалася моя професійна історія.Вчитися було дуже цікаво, я не боялась робити уколи, обробляти рани, доглядати за тяжкохворими.

Роки навчання промайнули швидко і 1991 році, отримавши диплом медичної сестри, я приступила до роботи в Ніжинській міській лікарні.

Можу сказати, що з того часу минуло 32 роки, насичених різними подіями, випадками, пацієнтами…Адже щодня я дізнавалася щось нове, вдосконалювала свої навички , навчалася надавати як медичну, так і психологічну допомогу і підтримку тим, хто її потребував.

— Чи пам’ятаєте свій перший робочий день? Яким він був?

— Життя склалося так, що наразі я працюю старшою медичною сестрою поліклініки КНП «Ніжинська ЦМЛ ім. М.Галицького».

Буває, шо не завжди просто вдається вирішувати нагальні питання, налагоджувати взаємини, формувати колективний дух, бо всі ми різні, зі своїми потребами, вподобаннями, переконаннями, характерами… , але я точно знаю, що в  нашому закладі працюють чуйні, професійні, здатні допомогти, підтримати і порадіти успіхам своїх колег лікарі і медичні сестри. Я люблю свою роботу, люблю людей і намагаюся робити все від мене залежне.

Щодо перших професійних кроків можу сказати пам’ятаю, як теплого сонячного дня, 1 серпня 1991 року три молодих медичних сестрички (я і дві моїх майбутніх колеги) були направлені на роботу до дитячої поліклініки. Там нас із теплом і посмішкою зустріла старша медична сестра Євдокія Іванівна. Привіталася з нами, познайомилася і подарувала кожній по чудовій рожевій троянді! А потім повела знайомитися з колективом і робочим місцем! Для нас це було такою приємною несподіванкою, що тривоги і хвилювання першого робочого дня невідомо куди й поділися!

А ось перший справжній самостійний робочий день запам’ятався назавжди.

Шкільна медична сестра… Сотні дитячих очей, дзвінких голосів, зацікавлених поглядів! А ще – забій колінки, ссадна на лікті, головний біль, спілкування з батьками і вчителями. Новий, зовсім незнайомий світ! Це нагадувало океан, в якому я боялася потонути! Але поступово все стало на свої місця. З’явилася впевненість у своїх силах і знаннях, у підтримці колег і колективу. І цей сумбурний день переріс у роки чудової роботи.

Фото: Надія Карпенко Читайте також: «Анестезіолог, як пілот «Формули-1»: розмова з ніжинським лікарем – Павлом Тітовцем

— Що для вас робота медика? Як би ви описали цю професію?

— Професія медика, насправді, є досить відповідальна.

Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Часто і справді медпрацівник є останньою рятівною інстанцією для хворих, до якої вони йдуть за надією і захистом.

Медичний працівник за першим покликом приходить на допомогу людям вдень і вночі, в будь- яку погоду, під час війни, під час стихійних лих. Усе життя медика – це здобуття нових і нових знань, нового досвіду. Ця професія вимагає  прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить людське життя. Мабуть, заради цієї миті- збереження життя людини, і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії – бути медичним працівником.

— Можете пригадати та розповісти якийсь цікавий, неординарний випадок у вашій роботі, який найбільше вам запам’ятався?

— Звісно таких випадків за роки роботи було багато, але один з них запам’ятався найбільше. Коли у нас вирував COVID-19, наряду з великою кількістю хворих дітей і дорослих,  почали масово хворіти медичні працівники, так як постійно контактували з інфекцією. На той час я працювала старшою сестрою педіатричного відділення поліклініки і щоранку телефонний дзвінок сповіщав мене про відсутність на роботі тієї чи іншої медичної сестри чи лікаря. Я вже боялася цих ранкових дзвінків, так як розуміла , що робочих рук катастрофічно не вистачає, а потреба в них нереально висока… Але медичні працівники нашого колективу працювали як справжня команда- суміщали обов’язки , заміняли один одного , працювали на декілька кабінетів одночасно, чергували і надавали необхідну медичну допомогу  у відділеннях, де лежали тяжкохворі. Дякуючи цьому досвіду, я ще раз переконалася, що поряд- справжні професійні  колеги, на яких завжди можна покластися!

Фото: Надія Карпенко

— Багато людей часто говорить, що медсестра – це білий халат і легкий аромат ліків. Зі свого досвіду скажіть, що найскладніше у роботі медсестри?

Існують професії, які завжди будуть затребуваними й незамінними, і саме до таких належить професія медичної сестри. Медсестра, на мою думку, одна з найгуманніших професій, що існують на землі. Ця професія – складна і багатогранна. Сестринська справа – це не тільки допомога лікарю, догляд за хворими, а і зміцнення здоров’я пацієнта, профілактика захворювань, надання психо-соціальної допомоги при її потребі.

— Чи змінила велика війна щось у вашій роботі? Чи є для вас поняття як «до» та «після» повномасштабного вторгнення?

— 24 лютого змінило життя на «до» та «після». З перших хвилин медичні працівники нашої лікарні надавали допомогу всім, хто цього потребує, незважаючи на біль, страх і втому . Було складно, рук не вистачало, всі перейшли майже в цілодобовий режим роботи та працювали по черзі у відділеннях лікарні, надаючи допомогу пораненим і хворим. Війна змінила всіх, однак нам вдалося зберегти віру в себе, в людей, в те, що ми робимо, і звичайно, у нашу перемогу.

Фото: Персонал Ніжинської міської лікарні

Нашій країні є чим пишатися! За період війни ми навчилися жити, працювати і перемагати! Повномасштабна війна росії проти України показала, що справжні герої – серед нас. Читайте також: Ніжинські донори здали більше 10 літрів крові – Відео

— А що ви любите, чим живете окрім медицини?

— Безмежно люблю свою родину — це моя підтримка і опора.

Також люблю зустрічі з друзями, з якими завжди є про що поговорити. Мене це мотивує та надихає, допомагає відновити сили після робочого дня.

А ще я люблю читати, вирощувати квіти. Безмежно люблю нашу рідну країну, її природу! Обожнюю подорожувати і відкривати для себе щоразу щось нове і незвідане!

Усім серцем вірю в перемогу України! І тоді, думаю, ми всі знову будемо відчувати себе по–справжньому щасливими і вільними та займатися тим, що приносить задоволення. А наразі і я і мої колеги, на своїх робочих місцях, докладаємо усіх зусиль, аби наблизити таку очікувану перемогу!

Фото: Надія Карпенко

Цікаві факти до теми: найбільше число медсестер в Фінляндії — на 100 000 осіб припадає 2162 медсестри. Для порівняння, на Гаїті на 100 000 осіб припадає 5 медсестер.

Фото з архіву Надії Карпенко Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Як повідомляв MYNIZHYN, Ніжинський міський пологовий будинок отримав чергове поповнення обладнання – венозний сканер VV-100. Даний прилад призначений для візуалізації венозної мережі.  Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram
Viber
Facebook
Instagram

Источник

Новости Чернигова