В травні цього року ми вже розповідали про керівника ферми СТОВ «Надія» Дмитра Свистільника. Того самого «фермера Дмитра з Красносільського”, як його називали під час бойових дій. Майже місяць дана ферма надавала для жителів Ніжинської громади безкоштовне молоко. За підрахунками, за час активних бойових дій тільки Ніжин отримав близько 95 тонн цього продукту.
Минулого тижня директор філії «Молочно-товарна ферма «Красносільська» сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» Д. Свистільник отримав Подяку міського голови за самовіддану працю, високий професіоналізм, активну громадянську позицію та допомогу Ніжинській територіальній громаді і Збройним силам України та з нагоди Дня підприємця.
Зрозуміло, що дана Подяка – не тільки Дмитру, а й всьому колективу. Керівник про це нагадує за кожної нагоди, кожному журналісту, який бере у нього інтерв’ю. Бо дуже цінує людей, з яким працює вже не один рік.
Тому мета нашого другого приїзду на ферму СТОВ «Надія» – розповісти трішки більше про колектив.
Дмитро Свистільник — дуже зайнята людина, тому відразу передоручив нас начальнику зміни Ігорю Сагайдачному. Молодий фахівець знає про ферму все і готовий говорити про неї годинами.
Цього разу екскурсія для журналістів розпочалася з тієї самої зали, що і минулого. Телевізійників з Прилук вразило те, що процес доїння, а він, до речі, автоматизований, відбувається під сучасну музику.
Отримуйте і читайте новини ще оперативніше. Підписуйтесь на наш Telegram!
«Існує думка, що таким чином корови розслабляються і дають більше молока. Крім того, на фермі підключений WI-FI для обслуговуючого персоналу. Наведений у приміщеннях лад дозволяє працівникам носити капці, а не гумові чоботи, як ми звикли. Кожна тварина чипована, знає своє місце. І кожна має свій гумовий килимок», — пояснює начальник зміни.
Будувати ферму розпочинали з нуля. Перші корови з’явилися у середині червня 2013 року. Спочатку доводилося важко. Крок за кроком рухалися вперед. Наразі на фермі СТОВ «Надія» налічується 1670 корів. З них 1350 – дійного стада. За добу корови дають приблизно 30 тонн молока, в середньому по 22 літри на голову.
«Зауважу: молока екстра ґатунку! Наш продукт має відповідні до норм параметри жиру, білка, чистоти. Ми не розбавляємо молоко перед відправкою до фірм-партнерів, з якими співпрацюємо», — наголосив І. Сагайдачний.
Продукт вже оцінили не тільки в Україні, а й за кордоном — наразі СТОВ «Надія» має два спільні проєкти з Ізраїлем.
На фермі працюють 80 чоловік. Переважна більшість – місцеві або з навколишніх сіл. Але є і приїжджі – з Київської, Тернопільської областей, Кам’янця-Подільського. Майже весь колектив молодий, дівчат – менше, ніж хлопців, адже робота потребує витримки, сил, енергії. І обов’язково — вміння користуватися сучасним обладнанням. Але є дояри і старшого віку, які гарно себе зарекомендували. Працюють вахтовим методом, 24/7 у нічну і денну зміни.
Справжнім випробуванням для українців стало повномасштабне вторгнення російських окупантів, якого ніхто не очікував. Шоковані були і працівники ферми СТОВ «Надія».
«У перші дні ми взагалі не знаходили собі місця. Росіяни стояли приблизно в 7 кілометрах від ферми. Снаряди прилітали прямо за наш готель. Під час повітряних тривог ховалися у бомбосховищі місцевої школи. Але доїння не припиняли ані на день. Головне, за що переживали – як зберегти стадо. Тварини були перелякані, стояли, як вкопані. Певний час не могли навіть рухатися. Працівники ферми поводилися відважно. На 95% це звичайні люди: трактористи, дояри, механізатори, ветлікарі. Ми глибоко їм вдячні. Незважаючи на те, що вахту відмінили, ніхто ферму не покинув. Навпаки, кожен «рвався до бою»», — зауважив І. Сагайдачний.
Начальник зміни розповів про зоотехніка Станіслава Сипливого, який, сидячі в укритті, попросив, щоб його відвезли на ферму, бо повинна була отелитися корова. Тваринник Ігор Овчарук під обстрілами розвозив на тракторі корми для корів. І таких прикладів, зі слів керівників ферми, можна навести чимало.
Був випадок, коли працівники трохи не розпрощалися з життям. Одного разу Анатолій Гроза та Юлія Якуш, їдучи на роботу, вискочили прямо на ворожу колонну. Їх зупинили. Рашисти відібрали мобільник і почали телефонувати рідним додому. Але згодом Анатолія та Юлію все ж таки відпустили.
Доїння на фермі не припиняли ані на день. Молоко спочатку просто виливали. Одного разу вилили аж 47 тонн у стічну канаву, а потім, щодня, по 20 тонн. А коли через кілька днів зрозуміли, що шляхи відрізані, то вирішили роздавати молоко людям. Доставляли своїми силами. Спочатку – по навколишніх селах. Через тиждень почали шукати контакти голів громад, сільських рад. Таким чином, вийшли на Ніжинського міського голову Олександра Кодолу. Він не відмовив. Вже наступного дня нам зателефонував заступник міського голови, і було вирішено логістичне питання», – пояснює Ігор Сагайдачний.
Рішення надавати людям молоко безкоштовно підтримали й акціонери СТОВ «Надія». Тоді воно було виваженим і стратегічно правильним. Про це фермери не шкодували ані тоді, ані зараз.
«Ми – українці, один народ. Кожен з нас робив те, що від нього залежало: ми молоко надавали, волонтери його доставляли під обстрілами, Збройні Сили нас захищали. Безмежна вдячність ЗСУ за те, що не дали ворогу просунутися далі», – до нашої розмови долучається Дмитро Свистільник.
Нагадаємо, Дмитро родом з Чернігова. Закінчив Київський політехнічний інститут. Випадково, за сприяння друга, у 2013 році потрапив до с. Красносільське Борзнянського району Чернігівської області. Розпочинав працювати доярем. З часом «доріс» до посади керівника.
Ігор Сагайдачний має дві вищі освіти: економічну і технологічну, обидві отримав у Білоцерківському аграрному університеті. Приїхав з Бахмача. Спочатку працював фельдшером ветеринарної медицини, потім – зоотехніком, тепер – начальник зміни. Стаж роботи на фермі – 6 років.
Кидати роботу чоловіки поки не збираються, оскільки їх все влаштовує: комфортні умови, пристойна зарплатня, злагоджений колектив.
Про свою роботу обидва розповідають із захопленням: «Це дуже кропітка праця. Надважкий період – з квітня по кінець жовтня. Щодня потрібно доїти, годувати, прибирати у приміщеннях. Протягом зими обраховуємо, як жити у наступному році. Від того, як тварину годують, лікують, доять, напряму залежить процес виробництва молока».
Наразі ферма СТОВ «Надія» вже відновила свій довоєнний ритм. Незважаючи на колосальні втрати, працівників зарплатою не обділяли навіть під час бойових дій. Ще й премію дали – за відвагу. Це і є приклад справжнього колективу, де всі – один за одного.
Ми вкотре щиро подякували Дмитру, Ігорю, власнику ферми і колективу від усієї Ніжинської громади за безкоштовне молоко та їхні великі серця.
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора
