Війна жорстоко вириває з наших сердець найкращих, залишаючи невимовний біль та порожнечу. Українська земля знову оплакує свого сина, свого Героя, який назавжди повернувся додому «на щиті»…
Сьогодні Бахмацька громада провела в останню путь ще одного свого Захисника ПОНОМАРЕНКА ЮРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА. Жителі громади, рідні, близькі, друзі, побратими схилили голови та вшанувати його подвиг у молитві, адже він віддав найдорожче заради нашого майбутнього.
Юрій Пономаренко народився 20 вересня 1980 року у місті Бахмачі. Навчався у Бахмацькій школі №1, згодом здобув фах водія у Бахмацькій автошколі ТСОУ (колишній ДОСААФ). З дитинства захоплювався технікою та великими автомобілями, тому все своє життя пов’язав із професією водія. Після проходження строкової служби в Збройних Силах України працював далекобійником на різних підприємствах, а останнім місцем роботи була посада водія-далекобійника у Києві.
1 травня 2025 року Юрій був призваний на військову службу Святошинським РТЦК та СП міста Києва. Після навчання у навчальному центрі добровільно вирушив на першу лінію фронту, де служив водієм відділення матеріального забезпечення військової частини. Двічі був у полоні, двічі повертався. Повернувся на свою позицію на передовій навіть після поранення.
27 травня 2026 року, залишаючись вірним військовій присязі, мужньо виконуючи свій обов’язок перед Українським народом, Юрій Пономаренко загинув на Сумщині. Він поклав на вівтар української державності найдорожче – своє життя.
Востаннє нашому Захиснику віддали військові почесті на міському кладовищі. Висловили промови зі словами вдячності, на честь Героя пролунав військовий салют. Командир підрозділу, в якому воював Юрій, вручив дружині прапор бригади.
З великим тягарем в душі ми сприймаємо непоправну втрату справжнього патріота, який до останнього подиху був відданий Україні.
Висловлюємо щирі слова співчуття рідним та близьким військовослужбовця.
Вічна слава та світла пам’ять нашому Герою — Пономаренку Юрію Миколайовичу!
