Розмова з ніжинською жінкою- водієм про романтику доріг, улюблену «Ластівку» та про водійську культуру

Професія «водій»: по той бік керма 30 жовтня — День автомобіліста. Святкують День працівника автотранспорту, або, як його ще називають — День водія — не тільки ті шофери, хто сидить за кермом. Це офіційне свято всіх працівників дорожньо транспортної галузі в цілому. Одного разу хтось колись вигадав це прекрасне диво — колесо. І, поїхали! Назвіть хоча б одну сучасну людину на землі, з якою ви б особисто були знайомі, і яка жодного разу в своєму житті не користувалася б цим диво-винаходом.

Всім нам відомі умовності, що серед водіїв є і професіонали, і аматори. Але, як можна не любити керувати транспортним засобом, коли у тебе під капотом є щось, що покірно змушує все це їхати.

MYNIZHYN.com поспілкувався з жінкою- водієм, яка вміє підкорювати автівку та змушує її їхати. Знайомтеся – жителька Ніжина, Юлія Литвинець.

— Скільки років ви вже керуєте автотранспортом? Який водійський стаж?

— Водійський стаж у мене з 2018 року. А коли хотіла отримати права, то думала, що для жінки, якій вже не 18 років…сидіти за партою і ходити на уроки, якось не зовсім доречно і трохи стидно! (Сміється – авт.) Але дуже хотілося сісти за кермо і чоловік мені сказав: якщо ти не вивчиш правила дорожнього руху і не здаси всі іспити у автошколі, ключі ти побачиш лише в моїх кишені!

А коли почала ходити до автошколи, то мене це «зачепило»! Було цікаво слухати різні історії з життя водіїв, правила, ситуації, з якими ти можеш зіткнутися на практиці.

Іспити я здала з першого разу на відмінно і скажу, що маючи 4 – річний водійський стаж, можу «запхати за пояс» будь-якого водія із солідним стажем, який почуває себе досить впевнено на дорозі.

— А пам’ятаєте, коли вперше сіли за кермо: які відчуття, емоції, чи тряслися коліна чи руки?

— Ні, в мене руки не тряслися, а просто дуже хотілося навчитися керувати автівкою!

Перший наш автомобіль ми придбали досить простенький для того, щоб навчитися їздити. Ми купили «Жигулі». На той момент в мене була складна робота і часто потрібно було кудись їхати, бути постійно в русі, а на таксі не наїздишся, бо це відчутно вдарить по бюджету сім’ї. Тож все це підштовхнуло мене до того, що я хотіла навчитися їздити сама! Перше місце, де я спробувала покататися – це поле. Але це не те, що потрібно водію: дорога не рівна, швидкість не набереш і учасників дорожнього руху немає, де ти можеш набути потрібний досвід керування.  

— До речі, чи можна зразу взяти і поїхати по міським вулицям чи все ж таки варто потренуватись десь за містом, чи навіть в полі?

— Якщо ти не маєш водійський прав і не вмієш керувати авто, то сідати за кермо не варто ніде: ні в полі, ні на вулиці, ні на стадіоні і таке інше.

Це я знаю зі свого досвіду і бачу, як багато помилок роблять водії – початківці: не орієнтуючись в тій чи іншій ситуації, вони починають «чудити»! Якщо людина не вміє керувати автівкою і не знає правил дорожнього руху, то категорично не можна сідати за кермо і не наражати на небезпеку себе і оточуючих. І я вважаю, що людей, які сідають за кермо не маючи прав, треба штрафувати дуже серйозно, бо це не жарти. 

— Є таке «Поняття «романтика дороги». Чи притаманне воно вам? Тобто відчуття чогось нового, захоплюючого, пригодницький дух, можливо, навіть азарт?

— Можливо, раніше таке відчуття в мене було присутнє, але з початком повномасштабного вторгнення на нашу країну в мене пропав азарт та пригодницький дух. Навіть, коли потрібно їхати кудись далеко, то мені стає страшно. Пам’ятаю, як для мене відстань у 18 км. здалася вічністю. Це коли ми у березні цього року поверталися із села у місто. Романтика пропала…

А раніше мені подобалось їхати у авто, вдягти зручний одяг, взяти з собою бутерброди, поїхати за місто. Я ніколи за кермом не втомлююсь, мені подобається їхати, когось підвозити, це релакс, якщо говорити про мирний час.

— Часто водії дають ласкаві імена своїм автівкам. Чи є таке у вас?

— Так – звичайно, це моя улюблена Ластівка! Вона моя помічниця у всьому. І от, коли ми з нею десь можемо вскочити в ямку, мені хочеться облаяти всіх, хто не поремонтував дорогу, бо моя рідна автівочка від цього страждає! Тобто я сприймаю це досить болісно!

— Де побувала з вами ваша автівка? Скільки доріг об’їздили і де? Чи вирушали на ній в далеку дорогу?

— Так, в основному їздили по Україні. Найбільша відстань була десь кілометрів 800.

— Є також поняття — водійська культура. Що це означає?

— Взагалі слово культура – це повага до оточуючих. Тож у водіїв вона також повинна бути. Це не просто так: я вивчив правила і їду по правилам. І коли ти поспішаєш і бачиш, що стоїть колона і тебе ніхто не пропустить, то кожен з водіїв повинен розуміти, що сам може також опинитися в такій ситуації. Тож, культура водія і полягає в тому, щоб поступатися один одному у тій чи іншій ситуації. Також «підрізання» один одного і перелаштування зі смуги на смугу не даючи при цьому ніяких розпізнавальних знаків – теж не правильно. Культура полягає в тому, що треба думати не тільки про себе і не забувати, що ти – учасник дорожнього процесу і поруч тебе також люди. І не важливо на якій автівці ти їдеш, на простій чи на дорого вартісній. Просто треба ставитися з повагою до оточуючих: приміром, не сигналити на світлофорі, коли горить вже жовте світло і комусь просто не терпиться «надавити на газ»! Адже поруч можуть буди або ж пішоходи, або якісь маневри іншого авто і таке інше.

— А що найбільше дратує водія за кермом?

— Щойно мною сказане і ще – велосипедисти і ті, хто їде на самокатах! Не хочу когось образити, і говорити абсолютно про всіх, але, як показує практика — більшість велосипедистів не розуміють, чи вони пішоходи, чи водії? Для них закон не писаний. Вони їдуть на червоне світло, не розуміючи, що являються учасниками дорожнього руху. Не пропускають пішоходів, і навіть, виїздять на зустрічну смугу! Також  дратують водіїв, коли везуть на багажнику якийсь двохметровий вантаж і їдуть по основній дорозі. Це дуже заважає і наражає на небезпеку самого велосипедиста.

— Говорять, що для роботи водієм потрібна велика стресостійкість. Це правда? Що б ви сказали?

— Якщо говорити про стресостійкість, то вона повинна бути по життю у кожної людини. Якщо ж говорити про водіння авто, то це для мене не стрес, не напруга, а навпаки – відпочинок. Ясна річ, що треба бути уважним, зібраним, але водіння для мене це скоріше відпочинок. На дорозі просто не треба створювати ситуацію, яка може викликати напругу: не говорити за кермом по телефону, не відволікатись, тобто не варто створювати аварійну ситуацію, то й стресу не буде. 

— А що побажаєте водіям-початківцям?

— Не дарма перші два роки дають людям учнівські права і потрібно про це не забувати. Я говорю про те, що за цей час водій повинен освоїти дорогу от і до! Тобто не потрібно поводити себе досить самовпевнено на дорозі, коли ти новачок у цій справі. Але буває, не проходить і року і відчуття самовпевненості у багатьох вже з’являється, яке не дає водію тверезо мислити. Тому багато аварій, по статистиці, стається з водіями, які мають від 1 до 2 років водіння.

А ще хотілося підкреслити таку проблему, як водії за кермом в стадії алкогольного сп’яніння. Це дуже серйозна тема і не дарма зараз величезні штрафи за це, бо наслідки призводять до безповоротних подій у долях багатьох людей з летальними та плачевними наслідками.

Раніше ми писали: Випив і сів за кермо: по Ніжину продовжують їздити п’яні водії  

Тож хочу побажати всім водіям ні в якому разі не сідати за кермо у нетверезому вигляді, також відкласти самовпевненість по типу сьогодні «проскочу» на червоний і ніхто не помітить. Сьогодні може й так, а завтра це може вартувати комусь здоров’я або й життя. Тож, не забувайте про це і все буде добре.

У День автомобіліста ми приєднуємося до привітань на адресу всіх, хто пов’язав своє життя з автотранспортом. Бажаємо Вам безпечної дороги, надійної роботи всіх вузлів і агрегатів, а також здоров’я, успіхів та сімейного щастя! Зі святом автомобіліста!

Фото з архіву Юліії Литвинець

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер

 

Теги: ніжин , юлія литвинець , водій , день автомобіліста

Источник