Утрачені місця. Пам’ятки, яких бракує Ніжину. Частина 1

Ніжин – гарне місто, яке, попри всі потрясіння, зберегло своє обличчя. У середмісті десятки історичних та архітектурних пам’яток. Старі будинки створюють привабливий фон для фотосесій, але все ж деяких пам’яток Ніжину бракує. Ці місця і будівлі існували тривалий час, доповнюючи міські пейзажі. Вони були втрачені, найчастіше знищені. Без них місто втратило частку свого колориту.

Ніжинські дзвіниці

Візитівкою старого Ніжина були дзвіниці. У давнину це були найвищі споруди. Їх було видно здалеку. Так, само високі дзвіниці давали огляд до міських околиць.

Фото: Михайлівська церква з дзвіницею

За українською традицією вежа-дзвіниця будувалась поруч із храмом, але як окрема будівля. Так повелось ще з тих часів, коли дзвіниці відігравали роль в обороні або як спостережні пункти. Пізніше, російська церква, перебудовуючи храми в місті намагалась сполучити старовинні храми з дзвіницями.

Попри це, дзвіниці Миколаївського собору, Михайлівської, Спасо-Преображенської та Успенської церков були розташовані окремо. Вони мали по два або три яруси. Дзвіниця Благовіщенського монастиря була надбудовою над Петропавлівською церквою. Решта дзвіниць поєднувались з храмами.

Фото: Михайлівська дзвіниця Читайте також: Успенський храм: «Краща з Ніжинських церков»

У другій половині ХІХ століття дзвіниці Михайлівської церкви та Благовіщенського монастиря отримали годинники-куранти. Для ніжинців та гостей міста дзвіниці були подвійним орієнтиром — в просторі, і в часі. Саме з Михайлівської дзвіниці грецьких церков фотографи-аматори робили панорамні фотознімки міста на початку ХХ століття. Тепер завдяки цим фото історики і краєзнавці мають уявлення яким був Ніжин до кількох хвиль руйнувань.

Фото: Дзвіниця Спасо-Преображенської церкви

Радянська влада, яка прийшла в Ніжин на багнетах чужинців, почала закривати храми та обмежувати церковні громади. Під заборону потрапили і церковні дзвони разом з дзвіницями. Спочатку дозволяли дзвонити лише на великі свята, на зразок, Великодня, але «лише з дозволу міськвиконкому». Згодом, містом взагалі запанувала мертва тиша – дзвони пішли на переплавку. Потім настала черга дзвіниць. Протягом 1930-х років були зруйновані дзвіниці більшості храмів. В першу чергу саме ті, що стояли окремо. Деякі з них були прилаштовані як складські приміщення. До прикладу, дзвіницю Преображенської церкви використовували як військовий склад. В 1941 році червоноармійці її підірвали, разом з рештою своїх складів серед міста, під час відступу.

Друга хвиля руйнувань припала на 1957 рік. Саме тоді рештки ніжинських дзвіниць, Успенської церкви, огорожі грецьких храмів були знесені.

Фото: Михайлівська церква без дзвіниці, фото 1980-х Читайте також: «Ніжинська фіалка»: втрачений бренд міста

Грецький та міський магістрати

Саме ці споруди в центрі Старого міста були головними адміністративними будівлями. Вони знаходились поміж Всехсвятською церквою та вулицею Гоголя. Грецький магістрат знаходився ближче до церкви. В його комплекс входив головний будинок, два південних, західний та східний флігелі побудовані у 1770-х роках. Їх розташування нагадувало комплекс Поштової станції, тільки з більшою кількістю будівель. Сам магістрат уявляв з себе двоповерхову прямокутну споруду. Існували проєкти об’єднання головної будівлі з флігелями через криті галереї. Але вони не були реалізовані. Дотепер зберігся лише лише західний флігель, поруч зі Всехсвятською церквою.Реклама:

Фото: Грецький квартал напередодні остаточного руйнування залишків споруд обох ніжинських магістратів. На передньому плані – ліва частина залишків Ніжинського міського магістрату (торгові лавки), між ними та Всехсвятською церквою – пошкоджена основна споруда Ніжинського грецького магістрату, праворуч від неї – східний флігель (на сьогодні зруйнований). Фото 1950-х років

В середині XVIII століття поруч з’явився також міський магістрат. Згодом він перетворився на триповерхову цегляну будівлю, що являла тип міської ратуші з восьмикутним

дерев’яним «бельведером» (баштою з розташованим на ній годинником). З двох сторін до центрального корпусу прилягали торговельні ряди з лавками та розташованими під ними погребами. На жаль, ще у 1798 році магістрат сильно постраждав від пожежі. Відбудова була неякісною – стінами пішли тріщини. В 1849 році будівлю розібрали. А от торгівельні ряди пережили магістрат ще на століття. Вони використовувались як склади ще в 1930-х роках. Під час відступу у 1941 році їх спалили разом з майном. В післявоєнний час лавки можна було відбудувати, але тодішня міська влада просто знесла їх рештки наприкінці 1950-х.

Фото: Креслення Ніжинського міського магістрату

Так в Ніжині не лишилось будівель, які свідчили про його традиції міського самоврядування. Читайте також: «Чимало ніжинських будинків прекрасні по-своєму»: як зберегти пам’ятки Ніжина

Некрополі Ніжина

Але не лише будівлі зазнавали руйнувань. В значно гіршому становищі опинились історичні кладовища Ніжина. В давнину кожна церковна парафія мала власні кладовища. Деякі з них розміщувались поруч із храмом. З кінця XVIII століття міська влада стала впорядковувати цвинтарі. Робити поховання в середмісті стало заборонено. Кладовища перенесли до околиць.

Під час розриття фортифікацій ніжинського замку та перепланування міста на початку ХІХ століття найбільше постраждали поховання в середмісті. Натомість кладовища за передмістями, такі як Овдіївське, Троїцьке та Грецьке добре збереглись. Грецьке кладовище спочатку було місцем спочинку для ніжинських греків. Найвідоміші поховання – купців, громадських  діячів і меценатів Г. Кроміді та братів Зосимів, купця І. Мецовіта, представників купецьких родин Маврулісів, Арабаджи. Але з часом на ньому стали ховати міських службовців, викладачів ліцею Безбородька та інших почесних мешканців Ніжина. Через це кладовище мало отримало високий статус. Пізніше, Грецьке та Троїцьке кладовище стали одним міським некрополем наприкінці ХІХ століття. Також існувало окреме Католицьке кладовище наприкінці Київської вулиці (в районі сучасної Об’їджої), окремі протестантський та єврейський цвинтар.

Фото: Церква на Костянтина та Олени на Троїцькому кладовищі

Ці кладовища були не лише місцями пам’яті, але й важливим джерелом для вивчення міської історії, генеалогії, біографій відомих ніжинців. Але за радянської влади більшість міських кладовищ були сплюндровані. Їх рівняли з землею, а надгробки використовували для будівництва. Троїцькому кладовищу пощастило трохи більше, завдяки статусу центрального міського цвинтаря. Але частина поховань та пам’ятників все одно постраждала.

Так, була втрачена пам’ять про предків, а родинні історії перетворилась на вирвані сторінки.

(далі буде) Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Як повідомляв MYNIZHYN, 27 червня 1663 року в Ніжині відбулась сумнозвісна Чорна рада. Сварка шуринів Богдана Хмельницького викликала появу ще одного претендента. Його опора на ворожі сили розкола Гетьманщину по Дніпру. Наслідки цієї події козаки долали більше століття, через компроміси та незручні союзи, але як це сталось? Володимир Баров Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram
Viber
Facebook
Instagram

Источник

Новости Чернигова